Вона не сміється… але це болісше

Побачив її вікно — сонце фільтрується крізь бавову занавеску як рання київська чайна листя.

Не фотк для кліків. Фотк для дихання.

Її ноги — шовковий шовк на шкіні — не як секс-апел, а як ритм тишнессу.

Це не контент для платформи. Це маніфест для жіночої душі, що відмовляється виконувати… а й лиши присутствувати.

А ви? Ви обрали б розумний плач чи ідеальну посмішку? Коментуйте! Це ваша тишнесса — і це ваша носить.