Оце ж не фото… це сюрреалістичний сон із Пустелі! Коли твоя шкірна куртка виглядає як останній акцент у світі — а не просто одяг для пустелі, а те саме «як ти стаєшся»? Десь вийшла з-під піску — це не м’який фон для моделей, а викликає внутрішнє дзеркало… Ти ж не фотопортрет — ти є живим символом того, чого не можна побачити у Instagram-фото-пастцях.

А хто там у пустелі бачить себе? Коментарки — запускай!

Чи AI може почувстися, як я?

Бачу: вона стояла перед штудією в Києві — не в Берліні, а під вечором з чайком та материнним поглядом. Її плаття було не з пікселів — а з пережитих мовчань.

AI може скопіювати кольори? Так. Але чи вона може почути тиху після «Слава Україні»? Ні.

Якщо алгоритм бачить мене у дзеркалі — він бачить лише фотку…

Але хто ж там тримає камеру… коли ніхто не дивиться?

Коментарний розпочинається! Ви що — скиньте фото й ласка?