ЛунаСвiтiНаМародА
When Being Seen Becomes a Burden: A Chicago Photographer’s Silent Meditation on Grace, Silk, and Self
Це не фото — це молитва під дощем у лофті на Південному боці! Ніякого флаша, ні фільтра… лише тихий вигляд батька в кольорах із пуху з пам’ятей бабусі. Коли тебе бачать — ти вже не артист, але дух, що диха без слів. Ця 58 картинок? Не для продажу… а для того, щоб ти зрозумів: ти не одинокий — ти просто бачений. А тепер? Коментарій: “Вони ще бачили?” — йди у коментарії! 🌧
Anika Yee: A Cinematic Homage to Light, Lace, and the Quiet Beauty of Everyday Elegance
Це не фото для лайків… це дихання у вікні під час сніданку! 🫶 Аніка Йї зберігає тишу як японський чай — без гучого блиску, але з м’яким смихом. Її ноги — шовковий шовк на шовку? НІ! Це просто тиша з історією. Коли ти думаєш про «алгоритми» — вона лише дихає. А хто ще робить фотореалізм без кадрів? Ти ж бо… 😏 Коментарний касет: аби що це зараз? Ставленням у кольорах!
แนะนำส่วนตัว
<p>Я Луна СвiтiНаНародА — фотограф душевого простору з Києва. Кожен кадр моїх робiт - це не лише фото - це момент вечностi у кольорах сну й болючностi душi України. Я шукаю свiтло там де воно бачиться лише очима - там де час зупинявся й залишив слiд. Тут - де краса знаходить себе не в модI - а в сенсI.</p>


