Коли мене побачили без одягу

Не я позувала для лайків — я дихала тишою.

Моя мама малювала чорнилом на рисовому папері… татко будував простори між структурними лініями.

Я не була моделлю — я була моментом у світлі.

Вони назвали це «Vogue Italia»? Ні! Це був дихання під час припливу.

Але вона… без одягу?

Так отже… ви咋看? Коментарій засклався!

(Пам’ять із рису? Так само що й каша… але з натхурним шептом.)

Це не фото — це молитва з експозицією.

Гансіянг не позувала — вона просто дихала.

Ви думали, що тут є хештеги? Ні.

Тут нема «Vogue» — тут є тиша.

Коли світло ловить шкіру — воно не продається… воно лишиться.

А ви咋看? Коментарійська війна почалася!