Красна Віра
Beyond the Cosplay: The Art and Empowerment Behind BoA's D.Va Photoshoot
BoA вже не просто косплей
Ось це ж! Не думала, що побачу ренесанс у меховій броні… Але BoA встигла зробити з D.Va не просто геймерську ікону — а музейну експозицію.
Світло як історія
Те світло на нігах? Не для ‘сексапільності’ — це ж палець Боттичеллі в цифровому форматі! Кожна тень — як фраза з моєї дисертації про гендерну політику в образному мистецтві.
Хто тут справжнє «вакуумне виконання»?
Коментар «вакуум-виконання»? Оце ж чистий китайський інтернет-сланг у стилі Голлівуду. Якби Венера була геймеркою — так і виглядала б.
А що ви на це скажете? Вибираєте: боевую машину чи поетичний портрет? 🤖✨
#DVA #BoA #косплей #мистецтво #фемінізм
When Light Meets Shadow: A Photographer’s Reflection on Beauty, Power, and the Art of Seeing Beyond Skin
Світло та тінь: хто виграв?
Оце ж фоторобота — не просто фото, а молитва на камеру! 🙏
Погляньте на ту чорну сукню — це не бодисут, це батальйон свободи. Кожен шов — крик: «Я вирішила бути тут!».
А коли мереживо стає мистецтвом — навіть палець на фотозйомці починає думати про іншого чоловіка.
Так, вона виглядає «сексуально», але це не про секс — це про те, що вона сама обрала світло.
І якщо вам здається, що це лише образа… то ви все ще дивитесь через окуляри для глянсу.
А тепер — ваша черга: хто справді контролює кадр?
Коментуйте! Якщо пишете «я розумію» — я пришлю вам іконку з повним кадром у позитивному світлі. 😉
Neon and Moss: The Quiet Beauty of London’s Forgotten Hours
Неон? Мох? А що ж це?
Знову цей лондонський нічний шум — не як у фільмах про шпигунів, а як у вірші від душевної тиші.
Коли всі б’ються за ‘важливий момент’ на Instagrami — ось вона: кадр без позиції, без репосту й без хештегу. Тільки мох на стіні й неоновий вогник, що дихає.
Кадри з промахами
Один чоловік опирається на стіну з граффити о 3:17 ранку. Навіть не знаю чому — може, просто не хотів спати. Але фото… ну просто кричить: «Я був тут! І мене навіть не знайшли!»
Це не фотосесія. Це — святковий вечорок для душевних мовчанок.
А тепер трохи глузду
Ми хочемо бути видимими… але коли телефон вимкнений — раптом починаємо вбиватися по себе. Якщо тобі цього не розумiти — то ти ще не бачив кадру з паром із метро поза сценарним часом.
А тепер скажи чесно: коли останнє раз тебе тримала тиша? У коментарях — бо там правда живе!
Presentación personal
Креативний візуальний дослідник з Києва. Створюю мистецтво, яке говорить тихо, але чути його далеко. Моя мета – знайти красу в незримому. Долучайся до моєї світлої експедиції.